Методична робота

Участь в конференціях

Творча діяльність В. Гагенмейстра

Кінець ХІХ – початок ХХ століття для Поділля характеризувався відродженням інтересу до народної творчості, виникненням навчальних закладів, прагненням віднайти національне обличчя на тлі ретроспективізму, пошуків великого стилю в минулих епохах.

Тому в цей же період на Поділлі з'являються перші ентузіасти, які ставлять своєю метою розвиток художньої освіти і створення мистецьких осередків для залучення широких мас населення до художньої культури.

Першим освітнім закладом такого напрямку були художні класи (рисувальні класи малювання для сільських дітей), створені у 1908 році художником, одним з організаторів пересувних художніх виставок в Україні, В'ячеславом Розвадовським (1875-1943) у приміщеннях колишнього домініканського монастиря . В 1908 році рисувальні класи було реорганізовано на художньо-ремісничі майстерні, підпорядковані міністерству торгівлі та промисловості в Москві.

Ще до революції, 1 листопада 1916 року, завідувати майстернею було призначено Володимира Гагенмейстера (1887-1938). Він керував закладом аж до кінця його існування (1933), і з його іменем пов'язано піднесення цього культурного осередку . художник з притаманною для нього енергією починає створювати умови для поглибленої мистецької освіти учнів, значну увагу приділяє розширенню кількості та якості вивчення спеціальних художніх предметів, добре розуміючи, що без міцної образотворчої бази неможливо говорити про творчість та наступну плідну фахову діяльність вихованців. З цього періоду починається створення своєрідної мистецької педагогіки Володимира Гагенмейстера, яка, використовуючи спеціальні засоби, методику та прийоми, складалася у струнку систему результативної художньої освіти. Більш досконалим стає вивчення рисунку, поширюються знання, вміння та навички в галузі технік акварельного живопису; вводиться творчий малюнок. Чимала увага приділяється технології керамічної справи, ліпленню, поглибленому вивченню живописного малюнку для декорування керамічних виробів; відроджується художній текстиль-виготовлення орнаментальних килимів, вишивання; засвоєння літографської справи набуває професійного рівня. Основним напрямком у вивченні рисунку було навчання учнів реалістичному зображенню оточуючої дійсності, вмінню відображати його з натури різними технічними засобами і матеріалами (олівець, вугілля, сангіна, перо, пензель та ін.). Особлива увага зверталася на студіювання у виконанні рисунків простих і складних геометричних фігур і предметів з метою використання набутих навичок у декоративному малюванні, притаманному народному мистецтву. Орнаментальні мотиви, створені народом, містять стилізовані зображення, котрі, як правило, вписуються в певні геометричні форми, що складаються в ритмічні або метричні системи організації елементів декору. За свідченнями колишніх учнів цієї школи, Івана Мазура (Чемеровецький район), Тамари Сис (м.Кам'янець-Подільський) та ін., поглибленим стає вивчення лінійно-конструктивної та повітряної перспектив, уводяться вправи на пошук гармонійних пропозиційних співвідношень, визначення рельєфності та просторовості форм за допомогою світлотіні, матеріальності - за допомогою характеру поверхні, фактури. Значну частину програмного матеріалу займало вивчення традиційного українського мистецтва. Детально фіксувалося традиційне подільське національне вбрання, принципи його оформлення, історія походження, залежність від історичних умов, у яких жили люди тих чи інших районів. Ще один дуже важливий аспект педагогіки мистецтва В.Гагенмейстера відзначив Василь Касіян, який був присутнім на одному з викладів: "Я подивляв його методиці викладання. Окремі вузлові місця його лекції він демонстрував крейдою, рисуючи на чорній дошці. Це було незвично, дивувало і доносило до слухачів ясність змісту. Не кожен художник наважиться на таке супроводження лекції."[1.39] На початку століття педагогічний малюнок на дошці вважався незвичайно новаторським прийомом. В.Гагенмейстер сміливо впроваджував педагогічний малюнок у свою викладацьку діяльність й отримував кращі результати. Значну увагу в школі звертали на вивчення ліплення. В.Гагенмейстер акцентував цей вид художньої діяльності, бо з власного досвіду розумів, що хорошим малювальником стає учень, який добре розуміє просторовість предметів, вміє відчувати трьохмірність форм. На заняттях виконувалися вправи на створення обсягових та площинних образів у пластичних матеріалах, вивчалися властивості глин як головного матеріалу керамічного та фарфорового виробництва, технологія гончарства. Практичні заняття обов'язково проводилися в добре обладнаних майстернях, де самостійно виготовлялися кахлі, черепиця, глечики, кухлі, миски та ін., здійснювалася гіпсова відливка, робота на гончарному крузі. Таким чином охоплювалися майже всі методи Виготовлення керамічних виробів.

Не залишається поза увагою зацікавлення Володимира Гагенмейстера архітектурним пейзажем Кам'янця-Подільського. У низці кольорових автолітографій (альбом "Старий Кам'янець-Подільський", 1030 року та ін.) митець на відміну від інших художників, які змальовували місто, лірично сприймає архітектуру, відчуває своєрідність, незвичайність кам'янецького архітектурного ансамблю, зображує його документально точно. Його твори не сплутати з іншими; їхній автор, безперечно, належить до найкращих "портретистів" Кам'янця. Художник-педагог був гордістю учнів. Закоханий у мистецтво, добрий, чуйний і справедливий, своїм прикладом він заохочував людей, які його оточували, любили, зберігати, відтворювати та творчо опрацьовувати прекрасні зразки образотворчого та народного мистецтва.

Створення міцної навчально-технічної бази в художньо-промисловій школі дало можливість підвищити статус навчального закладу і порушити клопотання про відкриття на базі школи художньо-промислового технікуму для підготовки спеціалістів-кераміків високої кваліфікації з середньою спеціальною освітою. У 1922 році реорганізація здійснилася. Завідуючим Художньо-промисловим технікумом ім.Г.Сковороди було призначено В.Гагенмейстера. З етнографічних матеріалів, зібраних у селах Поділля, створювалися посібники, які друкарським способом, переважно у техніці літографії, видавалися невеликими тиражами викладачами та учнями школи. Донька В.Гагенмейстера, Ольга Володимирівна, розшукала станом на 1989 рік 136 назв видань профшколи – її батькові належало 96. Запрошений читати лекції з історії образотворчого мистецтва в Кам'янець-Подільському університеті, Володимир Миколайович одночасно проводив науково-дослідну роботу й виступав з доповідями на кафедрі та наукових конференціях. Доповіді містили відомості про нові археологічні знахідки, неповторні настінні розписи хат на Поділлі, фрески Смотрицької синагоги.[11.95]. Також художник приймав участь у діяльності Кам'янецького товариства "Просвіта" та Кам'янець-Подільського комітету охорони пам'яток старовини, мистецтва і природи, читав лекції, що популяризували вивчення мистецької спадщини, був діяльним учасником Кам'янець-Подільського наукового при Всеукраїнській академії наук товариства, аспірантом Харківського художнього інституту.

Ентузіазм директора, вмілий підбір викладачів, цікава система організації навчального процесу, талановита педагогічна діяльність сприяли вихованню багатьох відомих художників та мистецтвознавців, серед яких Михайло Ліщинер, Зінаїда Охрімович, Микола Олійник, Зінаїда Мельник, Тамара Сис, Микола Мітін, Юхим Гаврилюк, Сергій Кукуруза, Ніна Сулковська та інші.

Художньо-педагогічну діяльність В.Гагенмейстера важко переоцінити. Виховати професійно освічену, духовну особистість нелегко, але плоди цього виховання безцінні, бо віддзеркалюються в багатьох майбутніх поколіннях і слугують прикладом для наслідування сучасним педагогам мистецтва.

Методичні розробки